COCAIN Колумбийский наркота Светогорск

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Ну, давайте, ребята, сегодня у меня будет рассказ просто бомбический! Я вам поделюсь своей недавней историей, как я закупилась пурпурным закладочно-кокаиновым лоем и сходила на выставку картин, как настоящая ценительница искусства. Затащите табуреточку, приятель, и готовься узнать, как я устроила себе настоящий гоп-путешествие!

Дело было так, я уже полгода мечтала попробовать этот легендарный Purple Haze. По слухам, он самый огненный, и я просто сжигалась от нетерпения попробовать его колоться. И вот, однажды, мне удалось найти связь с одним бомбистым товарищем, который согласился мне помочь. Мы договорились встретиться на детской площадке, где он мне и продал заветные закладки.

От счастья я аж аж засвечивалась – наконец-то у меня была возможность по-настоящему блистать на этой выставке! Ну да ладно, этого опиума мне не хватало, важно было добраться до места болтануться. Я засунула свои закладки в лоис, зацепила на братике мокрик и пошла на автобусную остановку, заодно скушав пару своих любимых оксиков. Надо же быть в форме!

Наконец-то автобус подъехал, и я прыгнула в него, словно настоящий гопник. Кто бы мог подумать, что их общественный транспорт окажется таким веселым местом! Пока автобус готовился выехать, я наблюдала за пассажирами. Все такие серые, скучные, никто не понимал, как им здесь скучно! Но я-то знала, как от этой серости спастись. Мне оставалось всего несколько остановок до места назначения – моей цели, где я могла погрузиться в волшебный мир искусства, уже с башкой забитой Purple Haze.

Наконец, я выскочила на нужной остановке и направилась в сторону галереи. Мои закладки буквально жгли в кармане и я уже чувствовала, как тащусь, в предвкушении грандиозного праздника искусства. Вход в галерею был охраняем, но я прошла мимо охранника с таким видом, словно я сама художник, готовая представить свои шедевры. Все эти нормики там не понимают, что настоящее искусство – это то, что я накатила в своей голове!

Я оказалась в зале, где выставлялись картины, словно цветы на лугу. И в этот момент я подумала, что мое творчество тоже может найти здесь свое место. Ведь мы, наркоманы, тоже создаем искусство – наш ум и наши галлюцинации становятся полотнами, на которых мы воплощаем свои самые сумасшедшие фантазии.

И вот, под влиянием легендарного Purple Haze, я начала блуждать по залам, впитывая в себя каждую краску, каждую линию, каждый контраст. Мир вокруг меня начал меняться, словно я попала в другое измерение, где все было наоборот. Я видела камни, которые говорили, деревья, которые танцевали, и цвета, которые разрывали глаза своей яркостью.

Ох, сколько времени я провела, блуждая по этой выставке! Я забыла о будничности, о проблемах, я была свободна в своих воспоминаниях и фантазиях. И когда, наконец, Purple Haze начал ослабевать, я почувствовала, что пора уходить. Хотя я не хотела, чтобы это закончилось – я хотела, чтобы этот опиум длился вечно.

Но, как говорят, все хорошее когда-нибудь заканчивается. Я вышла из галереи, взяла последний глоток свободы и отправилась домой. Мне было сложно привыкнуть к реальности после такого погружения в мир искусства, но я знала, что этот опыт навсегда останется в моей голове.

Возвращаясь домой, я поняла, что это было не просто поход на выставку. Это было прекрасное путешествие внутрь себя, путешествие на самую крайнюю точку искусства, где все разрешено и где можно стать искренним и свободным. Да, я могла потерять себя в этих прекрасных картинах, но зато я нашла себя внутри себя – искусство вдохновило меня на большее, на создание своих шедевров в мире наркотиков и гопничества.